Новини

Зміни у сфері банкрутства сьогодні стосуються не тільки правових норм, а й кадрових питань. Так, нещодавно Юрій Моісеєв, який до лютого цього року був директором Департаменту з питань судової роботи і банкрутства Міністерства юстиції України, оголосив про своє повернення до приватної практики. Він приєднався до команди юридичної компанії L.I.Group, обійнявши посаду радника.

За вашими відчуттями, Юрію, ви повернулися в юридичну практику чи й не залишали її ніколи?

По своєму професійному сприйняттю, я навіть на держслужбі залишався практикуючим юристом. Тим більше, що за посадою я займався реструктуризацією та банкрутства, представництвом інтересів Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та держави Україна в судах, примусовим виконанням рішень, а також сферою судової експертизи. Все це практичні напрямки, якими займаються адвокати в своїй повсякденній роботі. І незважаючи на те, що моє адвокатське дія свідоцтва була призупинена, я фактично не залишав професійний ринок. Тому повернення в приватну юридичну практику не викликало жодних труднощів: я залишався на ринку, хоча і був на іншій стороні.

Досвід держслужби буде корисним у приватній практиці?

Найголовніший досвід, який набувається на керівних посадах на держслужбі, це вміння об’єднувати персонал і вести за собою команду абсолютно різних, на перший погляд, людей. Зі своїми думками, амбіціями і індивідуальними особливостями. У підрозділах, які я очолював, працювало понад 80 осіб, а ще були працівники в кожній області по всій Україні. Їх потрібно було об’єднати для досягнення завдань, поставлених переді мною. Також треба було комунікувати з іншими відомствами, часто з суперечливими задачами. Це неоціненний управлінський досвід, майже як пройти курс МВА.

Чи можна говорити, що за час державної служби вдалось досягти посилення незалежності арбітражного керуючого і підвищення ефективності процедури банкрутства?

Концептуально до Кодексу з процедур банкрутства закладені всі механізми, необхідні для досягнення названих цілей, і ми максимально намагалися врахувати ризики і виключити фактори, які б могли цьому перешкоджати. Але ефективність будь-якого нормативно-правового акту перевіряється практикою впродовж певного часу. Звичайно, поки не можемо зробити позначку «мета досягнута», але все професійне співтовариство рухається в цьому напрямі.

Можливо, тепер буде потрібно більше часу, оскільки в зв’язку з пандемією в усіх галузях і правовідносинах настала певна перерва. Це одна з причин, чому ми побачимо роботу норм Кодексу на практиці трохи пізніше, але все це обов’язково буде.

Що ще з нових правил банкрутства ви успішно застосовуєте на практиці?

Досудова санація стала дуже дієвим інструментом, що рятує реально працюючі підприємства. Вона дозволяє взяти відстрочку по зобов’язанням, перевести дух – пережити якийсь критичний момент, а потім розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Цим інструментом ефективно користуються великі підприємства з реального сектора економіки, оскільки він дозволяє захиститися від банкрутства через надуманий або мінімальний борг.

Крім того,  не дивлячись на ризики зловживання цим правом, саме спрощення процедури відкриття провадження у справі про банкрутство, коли не потрібно проходити «дев’ять кіл пекла», щоб звернутися до суду, а за цей час боржник уже вивів всі активи і кредитор залишається ні з чим, варто віднести до позитивних досягнень Кодексу.

Звичайно цей перелік варто доповнити і можливістю кредитора, який пропустив строк на вступ в справу, заявити свої вимоги. Так, вони опиняться тільки в четвертій черзі, а кредитор отримає лише право дорадчого голосу, але самі вимоги будуть враховуватися і при формуванні ціни, і при проведенні розрахунків. Раніше пропуск такого строку означав, що про борг (навіть якщо він був більше, ніж всі своєчасно заявлені) можна забути.

Хотіли би повернутися до питання незалежності арбітражних керуючих. Зараз до арбітражних керуючих прикута увага громадськості, а точніше, до епізодів затримань і обшуків. Яка ваша думка, це цькування? Які виклики актуальні для професії сьогодні?

Ми можемо надавати підтримку колегам, але ми не можемо встановлювати їх вину або невинуватість – це повноваження суду. Однак ми маємо право публічно заявити і вимагати, щоб всі процесуальні правила слідчих дій дотримувалися, щоб не порушувалися права арбітражного керуючого, його професійні гарантії, не розкривалася професійна таємниця.

Ми усі знаємо, що затримання і провадження стосовно колег завжди мали місце – професія пов’язана з якимись ризиками зловживань. Але раніше не було професійної саморегулівної Національної асоціації арбітражних керуючих України (НААКУ), яка могла б в публічних правовідносинах заявити про ті чи інші порушення. Зараз НААКУ є, вона проходить своє становлення, і захист арбітражних керуючих стане одним із  її ключових викликів. Це проходили адвокати, це проходять інші публічно-правові  професії, це елемент розвитку будь-якого професійного співтовариства.

Останні гучні випадки стали поштовхом для об’єднання спільноти арбітражних керуючих, показали місця, які вимагають акцентованого посилення, і над чим нам треба працювати згуртувавшись, щоб захистити і відстояти свою професію.

Банкрутство & Ліквідація