Новини

Безпідставне відсторонення арбітражного керуючого порушує його права і законні інтереси, а також завдає шкоди ефективності процедури банкрутства.

Арбітражний керуючий — ключова фігура в процедурах банкрутства, його права на виконання службових обов’язків та оплату праці часто порушуються. Комітет кредиторів може зловживати можливістю зміни кожного арбітражного керуючого, яку передбачено нормами Кодексу України про процедури банкрутства (Кодекс).

Оплата послуг арбітражного керуючого

Тенденція несправедливих умов праці для фізичних осіб, яких господарський суд призначає у встановленому порядку в справи про банкрутство зумовлена тим, що КУзПБ вніс корективи щодо оплати послуг арбітражних керуючих. Новелою Кодексу є авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за три місяці виконання повноважень. Без внесення ініціюючим кредитором цієї суми коштів провадження у справі про банкрутство відкрити неможливо.

Тож арбітражний керуючий має гарантію, що за виконання повноважень в процедурі розпорядження майно він отримає відповідну винагороду та не працюватиме безкоштовно.

Взагалі тема оплати послуг для арбітражних керуючих є болючою, адже контролювати їхню роботу прагнуть всі, а оплачувати послуги стає нікому. Верховний Суд, вирішуючи цю проблему у своїй постанові від 30 січня 2019 року (справа №910/32824/15) зазначив, що у випадку, коли оплата послуг здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їхнім грошовим вимогам.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах №916/1503/17 від 04.10.2018р. та №912/1783/16 від 01.08.2018р.

Досить часто, маючи вже ухвалу про стягнення оплати послуг, виконати її на практиці не вдається. Прикладом такої ситуації є стягнення винагороди з банківських установ, які перебувають в процедурі ліквідації та з держаних органів, тому арбітражні керуючі часом позбавлені свого законного права  на своєчасне одержання винагороди за працю.

Так, у справі №15/55/2011/5003 оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення на користь арбітражного керуючого оплати послуг ліквідатора та відшкодування витрат, банк, який перебуває в процедурі ліквідації обґрунтовував свої заперечення тим, що оплата послуг ліквідатора порушує норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо черговості задоволення вимог кредиторів банку, оскільки ці витрати належать до витрат банку, пов`язаних із здійсненням його ліквідації. Суд захистив права та законні інтереси арбітражного керуючого критично оцінивши дані доводи, однак подальша доля фактичного стягнення даних коштів нажаль досить сумнівна.

Отже, станом на сьогодні, питання забезпечення реалізації належного отримання особами, призначеними господарськи судом у справу з банкрутства заробітної плати все ж таки залишається відкритим й все ще потребує доопрацювання.

Відсторонення особи, призначеної в справу про банкрутство

КУзПБ встановив досить спірну норму, яка передбачає, що комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав. Після введення в дію КУзПБ кредитори активно почали застосовувати це положення на практиці та звертатись до суду з відповідними клопотаннями про відсторонення арбітражного керуючого без вагомих підстав. Цей «інструмент протидії» викликав жваві дискусії та критику серед спеціалістів у сфері банкрутства, адже головний принцип незалежності здійснення повноважень арбітражного керуючого фактично було знівельовано, перетворивши його в незалежну залежність від комітету кредиторів.

Норми Конституції України гарантують кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, однак арбітражні керуючі опинились в ситуації коли не мають впевненості в цьому.

Висновки судової практики

На сьогодні судова практика стала на захист осіб, призначених господарським судом у справу з банкрутства та сформувала свої висновки.  В Постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 року у справі №911/1902/17 зазначено: клопотання про відсторонення арбітражного керуючого має бути обґрунтованим та вмотивованим. У ньому, зокрема, може надаватися оцінка професійним якостям арбітражного керуючого, його компетентності, доброчесності при виконанні повноважень арбітражного керуючого. У будь-якому випадку таке мотивування повинно враховувати принцип незалежності арбітражного керуючого (частина 1 статті 13 КУзПБ).

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у випадку подачі комітетом кредиторів клопотання про відсторонення арбітражного керуючого, задоволення такого клопотання є правом, а не обов`язком суду та воно не може бути безумовною підставою для його відсторонення. У зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати мотиви цього клопотання через призму принципу незалежності арбітражного керуючого.

Порушення цього важливого принципу може привести до процесуальних зловживань з боку комітету кредиторів з метою зміни кожного арбітражного керуючого, який буде призначатися господарським судом відповідно до процедури, встановленої КзПБ, що у свою чергу негативно позначиться на ефективності здійснення процедури банкрутства в цілому.

Апеляційна інстанція зазначає, що безпідставне відсторонення арбітражного керуючого не допускається як таке, що порушує права та законні інтереси арбітражного керуючого, принципи його діяльності та завдає шкоду ефективності процедури банкрутства.

Аналогічний підхід застосовано в Постанові Західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 року у справі № 914/2618/16.

В Ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 року у справі № 924/995/19 зазначено: «за своєю правовою суттю клопотання комітету кредиторів є самостійною підставою для відсторонення арбітражного керуючого від обов`язків за умови, що таке рішення відповідає інтересам усіх кредиторів, а комітет кредиторів приймає таке рішення, як представник усіх кредиторів. Зокрема, інших членів комітету кредиторів, а також думки інших кредиторів, які мають право дорадчого голосу у зборах та у комітету кредиторів. Отже, як і будь яка інша підстава, вона має бути обґрунтованою та мотивованою. При відсутності мотивів для відсторонення розпорядника майна при цьому при прояві необ`єктивного ставлення до особи розпорядника майна та його діяльності таке клопотання не може бути задоволене судом. Під час вирішення цього клопотання (як різновиду спору) суд не встановив порушення права комітету кредиторів та окремих кредиторів як осіб, що звернулися до суду за захистом своїх прав та інтересів від ліквідатора.

Отже, за відсутності у цьому випадку вмотивованого рішення комітету кредиторів, недоведеності кредиторами наявності порушення їх прав або законних (легітимних) інтересів, клопотання не може бути задоволено, тому саме з наведених підстав у його задоволенні необхідно відмовити.» Нововведення КУзПБ принесли як позитивні, так і негативні зміни для арбітражних керуючих, однак, слід пам’ятати, що їхня робота має залишатись незалежною, а значить, забезпечуватись достойною оплатою послуг та гарантією у своєму працевлаштуванні.

“Судовий вісник” від 26.06.2020 р.