Новини

Виявлення та повернення активів боржника в процедурах банкрутства, в тому числі і тих,  які протиправно були відчужені або заволоділи ними поза волею власника, є важливою складовою системи ефективного погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Роль ліквідатора у формуванні ліквідаційної маси

У процедурах банкрутства найбільш радикальною є процедура ліквідації майна боржника. Ключовою фігурою на цій стадії провадження у справі про банкрутство виступає ліквідатор, який організовує проведення всієї ліквідаційної процедури та, фактично, заміняє органи управління банкрута. Більше року в Україні діє КУЗпБ, при застосуванні якого на практиці виникає чимало проблем, пов’язаних з прогалинами у правовому регулюванні або нечіткістю юридичних формулювань та конструкцій. Чимало з цих проблем стосуються і правового статусу ліквідатора у справі про банкрутство.

При визначенні місця арбітражного керуючого в інституті банкрутства необхідно враховувати професійну основу діяльності арбітражного керуючого, специфіку здійснення повноважень у процедурах банкрутства та підстави здійснення його діяльності.

Основною метою арбітражного керуючого під час ліквідаційної процедури є не просто реалізація усього майна боржника. Так як і у процедурі санації, в ліквідаційній процедурі на арбітражного керуючого покладені не лише повноваження посадової особи банкрута, а і спеціальні повноваження, які спрямовані на формування ліквідаційної маси банкрута, заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, реалізація майна банкрута та розрахунки з кредиторами в порядку, встановленому Кодексом.

Повноваження ліквідатора, передбачені ст. 61 КУЗпБ, спрямовані як на збереження майна банкрута, так і на поповнення ліквідаційної маси з метою максимального задоволення вимог кредиторів.

У ліквідаційній процедурі ключовими є дії, спрямовані на формування ліквідаційної маси та розпорядження майном банкрута, з метою перетворення майна банкрута у кошти, а також пропорційний та розмірний розподіл коштів, отриманих від продажу цього майна кредиторам.

Від дій ліквідатора щодо виявлення майнових активів банкрута залежить склад ліквідаційної маси і, відповідно, задоволення вимог кредиторів. Кодексом його дії визначені такі:

– проведення інвентаризації та оцінка майна банкрута;

– пред’являння до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

– подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

– вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Проведення інвентаризації полягає у виявленні майнових активів банкрута. Крім того, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Тобто, КУЗпБ передбачає три підстави включення майна банкрута до ліквідаційної маси: приналежність на праві власності, приналежність на праві господарського відання та виявлення в ході ліквідаційної процедури.

Якщо з першими двома підставами все зрозуміло, то третя (виявлення в ході ліквідаційної процедури) є широким поняттям, до неї входить проведення інвентаризації. Кодексом передбачені випадки не лише, коли у банкрута наявні документи на індивідуально визначене майно, але і коли у банкрута майно є в наявності, обліковується тривалий час на балансі, однак відсутні будь-які документи на нього. Така ситуація характерна для підприємств, які створені давно та на яких належним чином не вівся документообіг.

Переконані, у такому випадку ліквідатор повинен включити до складу ліквідаційної маси все майно, що перебуває на балансі банкрута, а якщо окремі особи вважають, що майно не належить банкруту, вони не позбавлені права оскаржити відповідні дії ліквідатора в суді.

Важливим є також проведення оцінки майна банкрута, що має на меті визначення початкової вартості майна банкрута з метою його подальшої реалізації. У визначенні якомога більшої ціни майна банкрута зацікавлений як він сам, так і кредитори.

З метою виявлення майна банкрута ліквідатор направляє запити до органів, які здійснюють реєстрацію майна. КУЗпБ не містить переліку зазначених органів, у зв’язку з чим на допомогу учасникам процесу приходить судова практика. Ще донедавна достатнім для затвердження ліквідаційного балансу вважалось направлення запитів до реєстратора речових прав на рухоме та нерухоме майно, органів Державної автоінспекції, Державної інспекції сільського господарства, кредитних установ та органів, які ведуть облік прав на земельні ділянки тощо.

У ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий та належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а не прикриття його виведення третіми особами. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.

Збір фінансової інформації

Важливим для виявлення активів та підтвердження їх виведення є вивчення й відновлення втраченої фінансової і первинної бухгалтерської документації.

У разі відсутності документів з фінансово-господарської діяльності підприємства-банкрута, а також у разі неможливості отримати вказані документи, ліквідатор банкрута, з метою виконання обов’язку, передбаченого ст. 61 Кодексу щодо аналізу фінансового становища банкрута, зобов’язаний, для вжиття всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, дослідити рух коштів по рахункам банкрута за період як до відкриття провадження у справі про банкрутство, так і після прийняття рішення у формі постанови про визнання боржника банкрутом.

Отже, заходи щодо отримання у колишнього керівництва та відновлення втраченої документації банкрута (первинна, бухгалтерська, фінансова документація, угоди та договори) є обов’язковими, як і здійснення аналізу фінансового стану банкрута з підтвердженням письмовими  доказами  результатів  цього аналізу. Саме первинна документація боржника має містити відомості про майнові активи, зокрема дебіторську заборгованість, відчужене майно, цінні папери, грошові кошти тощо.

Ліквідатор має здійснити аналіз будь-яких договорів та інших правочинів банкрута із зазначенням їх переліку з метою визначення їх законності (особливо щодо рухомого та нерухомого майна). Крім того, ліквідатор здійснює виявлення та звертається за визнанням недійсними угод банкрута щодо майна на підставі ст. 42 КУЗпБ та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

Варто відзначити окремий комплекс дій щодо виявлення дебіторської заборгованості та її стягнення, оскільки це також актив, за рахунок якого можна покривати витрати ліквідаційної процедури в тому числі.

Після того як ліквідатор банкрута виявив усі активи, провів інвентаризацію, проаналізував фінансові та первинні бухгалтерські документи, він має зробити висновок про те, чи не перебуває майно банкрута у третіх осіб, чи немає майна банкрута, яке протиправно було відчужене до відкриття провадження у справі про банкрутство або під час нього.

У разі виявлення фактів перебування майна банкрута у третіх осіб або протиправного відчуження такого майна, ліквідатор має вживати заходи щодо повернення шляхом направлення відповідних звернень до осіб, в яких таке майно перебуває або звернення до суду із відповідним позовом, що є дієвішим механізмом.

Враховуючи спрямованість Кодексу, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, в тому числі того, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Крім того, беручи до уваги те, що до повноважень ліквідатора банкрута належить обов’язок вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, заява ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння має розглядатися у межах справи про банкрутство.

Ключові труднощі у поверненні активів банкрута

Серед проблемних питань повернення активів банкрута до ліквідаційної маси:

  • покладення такого обов’язку лише на арбітражного керуючого одноосібно (у ліквідатора може бракувати фізичного та матеріального ресурсу для виконання комплексу заходів);
  • неодноразове відчуження майна на користь третіх осіб (системна зміна власників з метою ускладнення процесу повернення в майбутньому);
  • відсутність правовстановлюючих та інших підтверджуючих документів на майно;
  • сплив строків позовної давності;
  • відсутність коштів для сплати судового збору для подачі відповідних заяв до суду;
  • перешкоджання окремих кредиторів або комітету кредиторів процесу повернення активів;
  • тривалий судовий розгляд питання повернення активів банкрута (тягне за собою знецінення та навіть зниження активів).

Яскравим прикладом повернення активів в межах справи про банкрутство є справа Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

В Одесі за ДСК «Чорноморське морське пароплавство» була колосальна кількість об’єктів нерухомості. Арбітражному керуючому вдалося повернути частину активів боржника та оформити на них правовстановлювальні документи загалом на майно оціночною вартістю 130 млн гривень. Серед них: автобази, передавальні радіоцентри, нерухомість у місті, яхт-клуб, будівля ресторану, дві офісні будівлі в центрі міста.

Але головний сюрприз очікував арбітражного керуючого під час пошуку активів підприємства за кордоном. В архівах пароплавства було знайдено документи на актив, який належить ДСК «Чорноморське морське пароплавство» у В’єтнамі. Це були короткі уривчасті відомості. В Україні дізналися, що ДСК «Чорноморське морське пароплавство» належать корпоративні права в розмірі 33,7% спільного підприємства «Лотос».

Цьому спільному підприємству належить невеликий порт у В’єтнамі, історія створення якого тягнеться з часів СРСР. «За радянських часів В’єтнам виділив 80 м причальної стінки для створення порту. ДСК «Чорноморське морське пароплавство» виділила 3,3 млн доларів інвестицій у це спільне підприємство.

За наслідком повернення права власності на корпоративні права у СП «Лотос», ДСК «Чорноморське морське пароплавство» отримує дивіденди, які є активами для погашення заборгованості перед кредиторами.

В кожній окремій справі про банкрутство арбітражний керуючий сам обирає методи та засоби наповнення ліквідаційної маси. Однак він не має забувати про те, що за його діями слідкує суд, комітет кредиторів, державний орган з питань банкрутства та інші учасники провадження у справі про банкрутство, а також правоохоронні органи.

 

Артур Мерегря, арбітражний керуючий, старший партнер ЮК L.I.Group

Микола Ковальчук, арбітражний керуючий, старший партнер ЮК L.I.Group

Ukrainian Law Firm. A Handbook for Foreign Clients 2021