Новини

Чого чекати від практики банкрутства у 2022 році та яким є рівень конкуренції на ринку юридичних послуг? Як дитяче хобі приводить у світ професійних боксерів? Чому українське законодавство не захищає професійного спортсмена від кабальних контрактів? Старші партнери L.I.GROUP Микола КОВАЛЬЧУК та Артур МЕГЕРЯ поділилися в ексклюзивному інтерв’ю виданню “Юридична газета”.

— Розкажіть, будь ласка, якими трендами відзначилася практика банкрутства в Україні у 2021 р.?

Артур Мегеря: — У минулому році тренди у сфері банкрутства задав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі — КГС ВС). Своїми рішеннями він сформував низку правових позицій, які тепер можна використовувати на практиці. До цього існувала невтішна тенденція, коли суди з різних куточків країни виносили різні рішення щодо однакових правовідносин, тобто одні й ті ж норми процедури банкрутства тлумачились по-різному. Правильним застосуванням окремих норм не володіли ні судді, ні інші учасники процедури банкрутства. Одним з надважливих і фундаментальних рішень КГС ВС було те, що субсидіарна відповідальність може покладатися на третіх осіб, які не пов’язані з боржником. Також було встановлено момент початку дії Кодексу України з процедур банкрутства (далі — Кодекс) та можливість відсторонення арбітражного керуючого комітетом кредиторів у розрізі необхідності дотримання судового контролю за зловживанням правами кредиторами.

— На які позиції КГС ВС у банкрутстві з нетерпінням очікують учасники?

А. М.: — Ми, наші клієнти і весь юридичний ринок загалом очікуємо на рішення, що пов’язане з можливістю введення процедури санації під час ліквідації підприємства. Бо, наприклад, Східний апеляційний господарський суд у своїх постановах відкидає таку можливість. Але ж дійсно бувають ситуації, коли під час процедури ліквідації підприємства знаходиться інвестор, який хоче відновити його роботу. Як бути з цим? На противагу цьому, господарські суди Києва, Київської та Закарпатської областей стають на бік інвестора. Така неузгодженість різних регіонів на сьогодні створює чимало проблем, тому дуже важливо, щоб КГС ВС нарешті дав своє бачення, і практика стала єдиною. Також суттєвим є питання порядку відкриття справ про банкрутство за множинними заявами кредиторів. Наразі воно вирішується судовою палатою з розгляду справ про банкрутство, і її правовий висновок буде дуже важливий для практики банкрутства.

— Ваша компанія представляла інтереси підприємства у справі, в межах якої Верховний Суд вперше залишив у силі план досудової санації. Розкажіть детальніше про цю справу.

А. М.: — З введенням у дію Кодексу з процедур банкрутства було внесено суттєві зміни у проведення досудової санації. На нашу думку, це найменш складна процедура, яка є простою у використанні. Як тільки Кодекс почав працювати, ми відразу запропонували своїм клієнтам застосувати цю норму задля усунення ризиків відкриття процедури банкрутства. Тобто застосувати більш цивілізований спосіб реструктуризації заборгованості з кредиторами. Клієнт погодився, і наша команда вперше провела таку процедуру за новим законодавством у першій, апеляційній і касаційній інстанціях. Цей прецедент був важливий не тільки для учасників справи та наших клієнтів, а й загалом для юридичного ринку. Адже ВС сформував низку правових позицій, які тепер можна використовувати стосовно досудової санації в інших справах. І дійсно, після нашого кейсу колеги на ринку почали активно використовувати цей інструмент.

— Як пандемічні обмеження вплинули на процедуру банкрутства?

А. М.: — Коли почалася пандемія, наші законодавці ввели мораторій на порушення справ про банкрутство за вимогами, які виникли під час карантину. Цей мораторій загальмував процес банкрутства багатьох суб’єктів. Але вже 5 січня ц.р. був опублікований закон, яким мораторій було скасовано. Відтак, всі кредитори отримали «зелене світло» на подання заяв про відкриття справ про банкрутство. Безумовно, це позитивний сигнал. На ресурсах судової влади можна побачити, що вже за перші 12 днів кредитори подали близько 60 заяв про початок процедури банкрутства. Це свідчить про те, що нас чекає ріст кількості роботи у цій сфері. Тобто те, що стримували у 2020 і 2021 рр., активізується у 2022-му.

— А як ковідні обмеження торкнулись вашої компанії?

Микола Ковальчук: — На самому початку, коли ввели карантинні обмеження, звичайно, ми працювали якийсь час онлайн. Втім, ми як старші партнери разом зі старшими юристами часом все ж збирались разом і офлайн проводили наради та вирішували певні питання. Далі все повернулось у звичне русло, і особливих змін ми не відчули. Можливо, це були зміни для адвокатів, тому що банківські установи перейшли в онлайн-площину, і ми спілкувалися з ними через Zoom, Skype та інші засоби цифрового зв’язку. Багато підприємств відчули економічні втрати. Частина з них скоротили свою діяльність чи виробництво. Найскладніше, звичайно, було сферам обслуговування. Водночас багато хто з клієнтів здобув вигоду з цієї кризи, вчасно переформатувавши свою роботу. Всі ми розуміємо, що в період змін виграє той, хто більш гнучкий та вміє пристосовуватись до зовнішніх умов.

 

— Чи просили клієнти про знижки в розпал локдауну?

М. К.: — Звичайно. Не всі, але були такі клієнти, які просили знижки. Безумовно, ми йшли їм назустріч, розуміючи економічні умови, в яких вони опинилися на той час. Крім того, тоді масово виникали проблеми з орендодавцями, адже фактично підприємці не могли скористатись орендованими майданчиками. Це торкнулось усіх сфер.

— У минулі 2 роки був певний економічний спад. Чи прогнозуєте ви, що у 2022 р. економіка повернеться на доковідний рівень росту?

М. К.: — Думаю, так і станеться. Все в економіці відбувається циклічно, а відповідно, після падіння рано чи пізно починається зростання. Тим більше, що на сьогоднішній день абсолютно всі сфери економіки адаптувались до нових умов і карантинних обмежень. Тому сподіваюсь, що цей і наступний роки будуть часом зростання української економіки.

— Миколо, Вас ринок помічає зараз як спортивного юриста. Як професійна дорога завела вас у спорт?

М. К.: — Це цікаве запитання. Все почалося з захоплення боксом з самого дитинства. Далі це переросло у своєрідне хобі і певну спортивну пристрасть. Я просто поринув з головою у світ боксу, зокрема професійного і трохи менше аматорського, познайомився з багатьма представниками цього виду спорту як в Україні, так і по всьому світу. Відповідно, наша компанія обслуговувала чинного чемпіона світу у важкій вазі Олександра Усика. Також нашими клієнтами є Олександр Гвоздик, Сергій Дерев’янченко, Денис Берінчик, Владислав Сіренко, Олег Малиновський та багато інших професійних боксерів. І не тільки боксерів. Ми плідно співпрацюємо і з Національною лігою професійного боксу України, маємо дотичність до Федерації любительського боксу України. Крім того, в серпні минулого року ми відкрили представництво Світової боксерської ради (WBC) в Україні. Постійно активно допомагаємо промоутерським компаніям, консультуємо самих спортсменів. Тобто особисте захоплення тісно переплелося з професійною діяльністю.

— Ви працюєте як юрист і як промоутер з багатьма боксерами. Що являє собою промоутерська робота?

М. К.: — Власне промоутерською діяльністю ми займались до відкриття представництва WBC в Україні. Наразі цю діяльність довелося припинити через те, що я зайняв посаду керівника цього представництва, і слід уникати конфлікту інтересів. Але саму промоутерську діяльність я добре знаю і як юрист, і як менеджер боксерів. Особливість роботи промоутера полягає в тому, щоб забезпечити для себе гарантії при інвестуванні в конкретного боксера. Себто поставивши на боксера певні гроші, промоутери в подальшому матимуть певну монетизацію і капіталізацію. Також для них важливо убезпечити себе від неправомірних дій з боку самих спортсменів. Водночас, обслуговуючи боксерів, ми розуміємо, що потрібно тримати баланс і захищати їх також. На жаль, українське законодавство не містить достатнього регулювання промоутерської діяльності та захисту спортсменів. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки давно вже існує т.зв. «Акт Мухаммеда Алі», який чітко розмежовує права та обов’язки адвоката боксера, промоутера та менеджера. Між ними створена система стримувань і противаг, що гарантує максимальний правовий захист як для цих осіб, так і для боксера. Ми у своїй діяльності також докладаємо максимум зусиль, щоб збалансувати права як боксера, так і промоутера.

— З якими правовими проблемами та нюансами стикаються боксери? Поділіться знаковими справами.

М. К.: — Основна проблема у наших професійних боксерів виникає при підписанні контракту в процесі переходу з аматорського у професійний бокс. Спортсмен хапається за будь-яку можливість, і не залучаючи фахових юристів, підписує будь-які контракти. Як правило, ці контракти є кабальними і захищають на 100% саме промоутера, а боксер, по суті, стає заручником зобов’язань.

Буває так, що ці контракти підписуються ледь не на все життя, і звільнитись потім дуже затратно і складно. Також часто боксери стикаються з невиконанням промоутерами своїх зобов’язань стосовно організації певної кількості поєдинків та сум гонорарів. А на додаток контракти часто прописують таким чином, що всі спори мають вирішуватись не в Україні, а в США чи інших юрисдикціях. Як наслідок, боксер стає майже беззахисним, адже суди за кордоном можуть дозволити собі одиниці. Тому основною нашою порадою для спортсменів є залучення юриста при укладанні контракту. Щоб він був складений збалансовано, щоб були збережені інтереси усіх сторін. Адже надалі спортсмен піднімається до вищого рівня і має вже інші запити й потреби. А це питання в т.ч. і сум гонорарів, які за контрактом можуть не переглядатись. Юрист має бути для спортсмена «правою рукою» при роботі з промоутерами, менеджерами і спонсорами. До речі, спонсорство також є однією з найбільш розповсюджених проблем боксерів. Загалом між спортсменом і спонсором теж підписуються контракти, за якими перший отримує або заробітну плату, або фіксовану винагороду за рекламні акції. Втім, і тут бувають різні неприємні ситуації. Наприклад, порушення авторських прав, коли різноманітні компанії використовують образ, логотип спортсмена або його ім’я та прізвище абсолютно неправомірно. Ми відслідковуємо такі правопорушення, звертаємось зі скаргами і в правовий спосіб вирішуємо ці питання. Надалі ситуація або переходить на комерційні рейки, або припиняється порушення авторських прав спортсмена.

— Ви зазначили, що українське законодавство недостатньо захищає права боксера від порушень з боку промоутера. А чи не виникало бажання спільно з Міністерством молоді та спорту України напрацювати законодавчу базу для захисту спортсменів?

М. К.: — Такі ідеї справді є. Ми зараз над цим працюємо з АПУ. Ми входимо в Комітет зі спортивного права АПУ. Це взагалі нерозвинена галузь у нашому законодавстві, а відповідно, й роботи там дуже багато. І безумовно, ми будемо вносити свої пропозиції та законодавчі ініціативи. Впевнений, що підтримка АПУ допоможе нам достукатись до законодавців і провести ці зміни.

— Артуре, Ви активний учасників марафонських забігів. Як пандемія вплинула на вашу пристрасть до спорту? І чи вплинула взагалі?

А. М.: — З’явилось більше часу бігати. Головне, щоб було бажання. Якщо ти дійсно хочеш займатися спортом, то просто встаєш і біжиш. Тим більше, що спортивні вправи зміцнюють імунітет, тому ти стаєш сильнішим і здоровішим.

— Як оцінюєте ринок юридичних послуг з точки зору конкуренції сьогодні?

А. М.: — На ринку дуже багато професійних юридичних компаній, які спеціалізуються в процедурі банкрутства. Для нас це є лише поштовхом до розвитку і покращення своєї роботи. Незважаючи на конкуренцію, ми з багатьма своїми колегами співпрацюємо і взаємодіємо. У нас часто бувають випадки і цілі кейси, де ми працюємо разом в інтересах клієнтів. І з досвіду можу сказати, що це буває результативно і ефективно.

— За останні кілька років на юридичному ринку відбулось багато гучних об’єднань юридичних команд. Як ви до цього ставитесь? Чи не пропонували і вам об’єднатись?

А. М.: — Нам таких пропозицій не надходило. Але я вважаю, що нашій компанії краще рухатись і розвиватись органічно. Адже наразі у нас всі робочі процеси налагоджені дуже добре, а перетворення на більшу фірму може порушити цю робочу гармонію.

М. К.: — У нас один вектор, за яким ми рухаємось, бо будучи старшими партнерами, ми є однодумцями, тож рухаємо компанію в одному напрямку. Коли з’являються якісь треті особи, вони можуть негативно вплинути на таку світосприйнятну єдність. Ми не кажемо, що об’єднання — це погано, адже бачимо вдалі випадки, коли компанія поглинає окрему практику і таким чином доповнює свій функціонал, тож об’єднання виходить гармонійне. Проте ми знаємо багато випадків і невдалих об’єднань, коли у кожного зі старших партнерів свої погляди на ведення бізнесу і свої амбіції. Як наслідок, стає дуже складно «притертись». Ми поки що не бачимо потреби в об’єднанні з кимось. Наша команда розвивається органічно і поступово.

— А як ставитесь до об’єднання компанії з радником чи партнером, який, виходячи з іншої фірми, забирає з собою 3–5 юристів?

М. К.: — Все досить індивідуально. Проте, як ми щойно зазначили, ми не бачимо потреби об’єднуватися з кимось. Безумовно, ми можемо ефективно і взаємовигідно співпрацювати в окремих проєктах, але це не викликає бажання об’єднатись. Для нас актуальною залишається точкова співпраця як з юридичними фірмами, так і з окремим командами на юридичному ринку.

“Юридична газета”